סְרַב I , Pa. סָרֵיב ch. Same, 1) to decline, refuse (corresp. to b. h. מָאֵן).). Targ. Gen. XXXVII, 35; a. fr. —2) (with על) to rebel. Targ. Deut. I, 26. Targ. O. Gen. XXVI, 35. Targ. Ez. II, 6; a. fr.—V. מְסַרְבָּן.